Задовго до Ілька Липея у Репинному і в селах доокола воєтили опришки. Правда, імена їхні вже забулися.
Раз прийшли три до майданського єврея найматися на роботу в лісі.
— Як тебе звати? — звідує одного єврей.

— Той, що дома нич.

— А тебе? — звідує другого.

— Той, що дома нич.

Третій сказав, що він їх брат. Записав їх єврей, як братів Доманичів.

Виплатив завдаток і направив у барак.

А вночі вони забрали силою від того багатого єврея всі гроші. І більше їх ніхто не видів.

Дав єврей знати жандарам. Прийшли вони у Репинне розбирати діло, глядати в селі Доманичів. Та люди взяли їх — і жандарів, і єврея — на сміх. Ледве розтовкмачили їм, що таких прізвищ у селі немає.

— Глядайте їх не в селі, а на полонинах. А Доманич треба розуміти так: дома — нич, бо дома у них нічого не є.

— У Репинному всі люди опришки! — сказав єврей до жандарів, коли увидів, що програв діло.

In My World

0

Легенди та перекази Міжгірщини
Записав В. Фединишенець у с. Репинному