Спостерігаючи за дискусіями навколо “життя” проводового радіо, я теж вирішив висловити свої міркування. Колись за часів радянського тоталітаризму воно мало велику популярність серед населення, у тому числі й на Верховині.

Лише згодом, коли набрало розмахів телебачення, більшість людей надали перевагу цьому засобу масової інформації. Були й такі, що власними руками обрізали проводи, якими транслювалися радіопередачі, і використовували їх для господарських цілей.

Сьогодні телебачення, Інтернет-мережа настільки полонили суспільство, що мало хто згадує про передачі радіомовлення. А жаль, бо я пригадую, наскільки вони були корисними і яку мали популярність серед слухачів. Саме через це українська національна еліта порушує питання про відновлення та розширення мережі радіомовлення.

Нещодавно мені потрапила до рук газета “Літературна Україна”, яка присвятила цій темі цілу сторінку, видрукувавши матеріал під заголовком “Не знищуйте проводове радіо”. Автор Василь Лазарчук, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедрою радіомовлення і телебачення Львівського національного університету ім. І.Франка, академік Академії наук вищої освіти України звертається до Президента України, Голови Верховної Ради та Прем’єр-міністра стати на захист проводового радіо, яке цілеспрямовано намагаються знищити місцеві чиновники, посилаючись на відсутність коштів.

Автор листа переконливо доводить переваги радіомовлення, його важливість у формуванні культури та духовності українського народу. Підсилюючи свої аргументи, він наводить цілий ряд радіопередач, особливо акцентуючи увагу на церковній тематиці, з якої слухачі черпають потрібну для себе інформацію.

Не меншу обізнаність дають радіопередачі і в політичному плані. Завжди в прямому ефірі можна було слухати трансляції із засідань Верховної Ради, знайомитися з кандидатами в депутати усіх рівнів, що, звичайно, допомагає нам визначитися з їх вибором тощо.

Переваги радіоточки ще і в тому, що займає вона зовсім небагато місця. Дуже зручною для неї є кухня. Здавалося б, усе для блага народу, а в такій зручності, як проводове радіо нам відмовляють. Чому? А відповідь проста — невигідно олігархам, які вже приватизували майже всі засоби масової інформації.

Мене, як людину старшого віку, дивує, що навіть у Міжгір’ї дехто відмовляється від радіоточок, навіть маючи їх вже у своїх оселях. Та й ціна за їх використання невелика — всього 6 грн. на місяць. З інформації фахівців я довідався, що у райцентрі не так і багато радіоточок. Причини різні — відсутність проводів, по яких іде трансляція, невигідність їх встановлення та й самий радіоприймач не завжди можна придбати.

Гадаю, варто задуматись над тим, чи слід відмовлятися від проводового радіо.

In My World

0

Василь МАЛЕТА, член Національної спілки журналістів України.
"Верховина" для mizgir.com.ua