11 лютого 2011р. 
422 
0
Про вчителя завжди говорять з повагою і вдячністю. Та, мабуть, найбільшим визнанням для педагога є усвідомлення його учнями участі першого вчителя у подальшому їхньому житті. Саме так сьогодні згадує про свою першу вчительку жителька присілку Дешево, нині вже сама пенсіонерка, працівниця поштового зв’язку Марія Юріївна Рущак. Тим, що вона свого часу опанувала професію зв’язківця, і сьогодні завдячує вчительці початкової школи у Дешеві Галині Кирилівні Рущак. (продовження…)
‘Твої люди, Верховино!’
Спогади про першу вчительку
Теги: 
Ветеран природоохоронної справи
Він дуже любить ліс і не мислить свого життя без нього. Мова йде про Юрія Миколайовича Ярему, заступника начальника наукового відділу НПП «Синевир». Вчора йому виповнилося 60 років. (продовження…)
Сільського голову гірської глибинки обирають на посаду… вдев’яте
Кажуть, рівень довіри до людини визначається її добрими справами. І ця теза цілком виправдовує себе на прикладі гірського села Синевирська Поляна, що на Міжгірщині, де тутешньому сільському голові Юрію Горвату місцеві жителі довірили справи свого села вже… в дев’ятий раз. Причому, цього разу за Юрія Івановича проголосували понад 90 відсотків тих, хто взяв участь у виборах. У цілому Юрій Горват на своїй посаді перебуває вже понад два десятки літ. (продовження…)
Вірність верховинця офіцерській честі
Коли у минулі часи приїжджав у рідне Міжгір’я у званні полковника, то земляки такі були щасливі і горді за зустрічі з ним, наче мали рідкісне тепле рукостискання, міцні обійми і жваве спілкування не з струнким військовим офіцером високого рангу, а самим зореплавцем-космонавтом. Тоді служба в армії була святим обов’язком, престижною повинністю, а якщо вихідцю скромної нашої гірської глибинки пощастило одягнути форму із зірковими погонами, та ще досягти солідного чину за кар’єри у збройних силах, що не кажи, а справді вважався ледь не за вагою астронавтом. (продовження…)
Благодійництво — не тільки багатий гаманець, а й щире серце
День благодійника в Україні запроваджено не так і давно. І пов’язано це з умовами життя населення. У державі, в якій бідність переважає над заможністю, благодійництво є актуальним. Ми вже починаємо звикати до того, що за сприяння спонсорів часто проводяться дитячі свята, зокрема, День святого Миколая, Новий рік, Старий новий рік тощо. Хоч на мить за їх участі стають щасливими діти-сироти. (продовження…)
Нашу землячку нагородили аж два міністри
7 грудня — День місцевого самоврядування. З нагоди професійних свят, як правило, бувають нагороди. Їх удостоюються, звичайно, ті, хто їх заслужив. За багаторічну сумлінну і плідну працю, високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у соціально-економічний розвиток краю Почесними Грамотами одразу двох міністерств України — регіонального розвитку та будівництва, а також економіки (міністри В.Г. Яцуба і В.П. Цушко) відзначено секретаря Син.-Полянської сільради Марію Красняник. (продовження…)
Федір Тарахонич із Репинного – цімбор птахів і звірів
Федір Тарахонич із Репинного – про свої пригоди з незвичайними сорокою, круком, орлом, лисицею, косулею, зайцем, ведмедицею, кабанчиками, оленями, черепахами…
Федора Тарахонича зі села Репинне знає вся Міжгірщина. Його запрошують трембітати чи не на всі свята, фестивалі районного, крайового, а часом і республіканського масштабів. Колись місцеве телебачення розрекламувало незвичайну сороку Чічкаша (чоловік має таке оригінальне сільське прізвисько, етимологія якого, очевидно, від слова “чічка”, що означає “квітка”), яка вміла… говорити. (продовження…)
Шлях до сану священика був довжиною у 65 літ
Протоієрея Андрія Панюту серед вірників греко-католицької церкви на Міжгірщині добре знають не тільки за поважний вік, а й за відданість вірі впродовж усього життя. 1 грудня о.Андрію виповниться 85 життєвих літ. 17 із них він проповідував слово Боже серед вірників с. Стригальні. За благочестивість, чесність, людяність і простоту полюбили парафіяни свого пастиря. Навколо нього згуртувалася церковна двадцятка, сформувався колектив дяків. (продовження…)
Келечинці Клепи — брати-старожили
Хоч Келечин зовсім малочисельний населений пункт на Міжгірщині і не славиться високогір'ям, де здебільшого мешкають аксакали, зате все-таки може гордо похвалитися своїми довгожителями. Причому старожилами-братами. Ще у недалекому минулому тут жили-були Андрій та Дмитро Ковалі, кожному з яких долею судилося понад 90 літ провести на білому світі. На даний час парочкою рідних старійшин села є Михайло та Іван Клепи, за плечима яких відповідно 95 і 92 прожитих літ. (продовження…)
Добра справа — вогник любові в душі
Уродженець Лісківця Василь Бігар легко прижився у Голятині, який розташований у розлогій долині під Кливами. Адже тут задовго до нього поселився брат Олекса, зустрівши своє кохання в Облясці, яка тривалий час підпорядковувалась Келечинській сільраді. Тож не дивно, що й Василю згодом припала до серця голятинка Марія. (продовження…)
