Минулої середи, у день свого народження — 20 травня 1942 року, до нас у бронзі повернувся уродженець Волового-Міжгір’я, видатний громадський діяч, талановитий публіцист, метр закарпатської української літератури, лауреат Національної премії імені Т.Г. Шевченка Петро Скунць. На фасаді Міжгірської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 цього дня було встановлено меморіальну дошку видатному співцю Верховини. Його гімном Міжгір’ю вже який рік розпочинаються святкові урочистості у райцентрі. (продовження…)
‘Твої люди, Верховино!’
Він повернувся до нас у бронзі…
Невимовна краса життя у рукотворному крамі
Біля маленького віконця, крізь шибки якого пробивалися перші промінчики весняного сонця, над немудро змайстрованим з кількох дощок столом, низько схиливши голову, чаклувала вже немолода жінка. Запримітивши непрошених гостей, трохи зніяковіла, відклала з рук чудо-витвори і запросила присісти. У невеликій кімнаті збережені традиції минулого у вишиваних рушниках, серветках, подушках. Згодом, опанувавши себе, 74-річна щира співбесідниця поділилася не тільки секретами плетіння з бісеру, а й поринула спогадами в роки, що залишилися позаду. (продовження…)
Вони спостерігають за погодою
Напевне, всі погодяться з тим, що від сприятливої, сонячної погоди залежить не тільки якість врожаю, а й настрій людини. Є люди, які ведуть спостереження за погодними умовами, інформують про це вищі інстанції, а ті, в свою чергу, через засоби масової інформації повідомляють про те, яка погода очікує нас в найближчі дні. (продовження…)
Літературні візити письменника-земляка
[html]
Творчим поколінням на Міжгірщині нема переводу. Спадкоємницею літературної слави наших відомих земляків Василя Гренджі-Донського, Петра Скунця прагне стати й Ганна Кінаш — учениця 6-А класу райцентрівської спеціалізованої школи №2, яка свій талант наполегливо випробовує як у прозі, так і поезії. Віршики та оповідання дівчини вже яскраво засвідчують обдарованість у царині Пегаса.
[/html] (продовження…)
Книжка Петра Продана “Од отчого порога” і про Синевирську Поляну
[html] 
У рамках всеукраїнського тижня дитячої книги в Син. Полянській ЗОШ І-ІІІ ст. відбулося обговорення книги нашого земляка П.С.Продана “Од отчого краю”. Учнів ознайомили із змістом твору та життєвим і творчим шляхом її автора вчителі української мови та літератури В.П.Рошко та С.Ю.Горват.
П.С. Продан працював директором Син. Полянської школи з 1951 по 1953 рік. Один із розділів книги він назвав “У Синевирській Поляні”. З великою повагою автор пише про трудівників села. Величаво описує природу краю, його обряди та звичаї. [/html] (продовження…)
Навіть у армії створив пасіку
[html]
За віком він ще зовсім молодий. Середнього зросту, активний за розмови, життєрадісний, ледь встиг переступити хіба що тридцятирічну вікову планку. Однак зумів, як і належить завзятому верховинцю у таку пору, обзавестися сім’єю, разом з вірною дружиною-землячкою Людмилою, вчителькою початкових класів Нижньостуденівської загальноосвітньої школи, виховують донечку Мирославку, завершують будівництво власної оселі. Та крім усього цього мимоволі знайшов у житті для себе найулюбленіше заняття — чи не головним для нього стали бджоли. [/html] (продовження…)
Синевирця визнали аж в Сінгапурі
[html] 
Виявляється, верховинці не лише мастаки з продажу рідної землі, але й власних мистецьких творів. Це засвідчила нещодавня міжнародна виставка-продаж картин, що проводилася в Сінгапурі. Аси закарпатської школи живопису, яких запрошували на заморський форум, вирішили на цей раз дати фору створеному на Міжгірщині районному об’єднанню художників “Карпатські кольори” — нехай, мовляв, покаже свій потенціал і глибинка на що варта. І не прогадали в милостині.
Найбільший фурор викликав шедевр керівника осередку — 51-річного синевирця Василя Шиндри. Його полотно “Бокораш з драбиною на дарабі” закупив сам новоспечений президент США Барак Обама. [/html] (продовження…)
Горянин та його правнук
Людей що більше півтисячоляття заселили Карпати між Боржавськими полонинами та Бескидами кличуть горянами. Поряд живуть бойки і гуцули – це древні племена.
Вони ж горяни, що ще донедавна жили на Притиській рівнині та у Підкарпаттю, але рятуючись від своїх господарів оселилися в цих, непрохідних тоді хащах і… прижилися. І назвали себе горянами. (продовження…)
Зцілює і словом
Вісімнадцятий рік, після закінчення Міжгірського медичного училища, Ірина Фулей працює процедурною медичною сестрою у терапевтичному відділенні райлікарні. Щоденно вона вводить ін’єкції, ставить крапельниці понад 30 хворим. При цьому дає уколи майже безболісно, майстерно вміє потрапити голкою у найскладніші вени. (продовження…)
Федір Тарахонич із закарпатського Репинного зберігає довголіття завдяки улюбленій справі
«Раніше вона сигнал мала. Не було мобілок, телефонів сих. А трембіту – чути з гори на гору. Як сигналізація! Коли була біда велика, не біг гойкати з гори на гору, а затрумбів і вже знали… Зато так ся і кличе голосно – трембіта, трумбета. Такі діла…», – Федір Тарахонич із міжгірського Репинного тримає у руках дві трембіти. Одна, майже 200-річна, – належала іще прадіду. Улюблений інструмент відкриває обласні фестивалі, звучав на київських сценах… Нова ж – іще світла, та так само лунка – щойно зроблена, пахне свіжим деревом, виготовлена на замовлення для одного зі столичних закарпатців. (продовження…)

25 травня 2009р.
19
0

Теги: 
