22 лютого 2012р. 
30 
0
По-різному дається талант. Одні звикли казати, що то є дар Божий, інші твердять, що людина здібною народилася. 53-річний синевирець Василь Шиндра має неабиякий хист художника. Свою обдарованість він пояснює своєрідно. Серйозно мовить, що став митцем тому, бо народився і живе у прекрасному бокорашському дивокраї.
‘Твої люди, Верховино!’
У руках художника і дерево оживає
Теги: 
Наш феномен
Висока, струнка, завжди усміхнена, з прекрасним українським іменем — Оксана… Розмовляєш із цією скромною дівчиною і диву даєшся, як, маючи титул “Найрозумніша учениця школи”, будучи переможцем обласних олімпіад із різних предметів, вона залишається такою щирою, відвертою. Ні краплі гордині у великих карих очах, а лише щире бажання розповісти про школу, улюблених учителів, друзів.
Жіноча доля
Життєпис цієї жінки вартий цілої книги — настільки багато подій переплелося у її долі за шістдесят років життя. Їх можна класифікувати на різні розряди, бо поряд з радістю стелився і сум, щастя чергувалося інколи з невдачами, одним мріям судилося успішно здійснитися, а деякі бажання так і не реалізувалися. І все-таки явно значна більшість задумів, незважаючи на всілякі труднощі і перепони, втілилася у дійсність.
Його педагогічно-лінгвістичні пошуки стають надбанням освітян зеленоокої Міжгірщини, Срібної землі та неньки-України
Коли холодного січневого дня 1950 року Василь Маринець голосним плачем дав про себе знати світові, батьки й гадки не мали, яких висот на педагогічній стезі досягне їх синочок. Він з малих літ впевнено торував собі дорогу у велике життя. Це стало запорукою того, що уродженець Річки у підніжжі Боржавської полонини у 1972 році з відзнакою закінчив факультет іноземних мов Ужгородського державного університету. І так усім єством прикипить до вивчення німецької мови, що це стане улюбленою справою на все життя.
Людська шана – найвища нагорода
Майже 40 років у галузі поштового зв’язку трудиться Олена Федорівна Савко. Вона — листоноша МВПЗ смт. Міжгір’я ЦОС №2 ЦПЗ №3 ЗД УДППЗ “Укрпошта”. 29 січня їй виповнилося славних 55 життєвих літ.
Ювілейна життєва планка вчителя фізкультури
Хоч роки біжать невблаганно, а він залишається в строю — професійно активному, цілеспрямованому, коли, незважаючи на поважний вік, бажається робити ледь не з подвійною енергією, щоб встигнути за життя реалізувати ще більше корисних справ. Старається досягнути наміченого не в ім’я своєї хвали, а тих, кого за фаховим обов’язком повинен сповна виховати, закласти міцну основу для подальшого самостійного життя.
Добрі справи нашого земляка
Нещодавно відомому громадському діячу, уродженцю Міжгірщини Юрію Васильовичу Ільницькому виповнилося поважних 87 років. Вмілий керівник, який більше сімнадцяти років очолював Закарпаття, свою стрімку політичну кар’єру розпочав саме на Міжгірщині.
Через терни до волі
Хто родився у день світлого християнського свята, а тим паче на різдвяні празники, у народі звикли вважати новоявлених особливо щасливими. У сім’ї Івана та Марії Бряників син Василь появився на білий світ 8 січня 80 літ тому, коли колядувало-веселилося Репинне, як інші верховинські села.
І я пішов у далекі гори…
Вчора славних 70 років від дня народження відзначив патріот Верховини, відома в краї людина, талановитий журналіст, громадський діяч, який активно боровся за незалежність України, міжгірець Іван Михайлович Мокрянин.
Бокораші не лише ліс сплавляли, але і бал справляли – піввіку минуло з часу сплаву останнього бокора на Тереблянській дельті
76-річний синевирець Григорій Кость як свідок, так і безпосередній учасник минулих подій у верховинському краї, що стали історією буття горян, котре за сучасного способу життя вже не побачити і не повернути в реальність. Він був бокорашем. Все менше стає в живих людей цієї мужньої професії минувшини, яка канула в небуття. Мало з тих залишилося, хто може поділитися з теперішнім поколінням спогадами унікальної спеціальності, за якої робота органічно поєднувалася в лісі та на воді. І не тільки тому, що з часу сплаву останнього бокора пройшло чимало років — якраз цьогоріч виповнилося півстоліття…
