5 травня 2012р. 
74 
1
1 травня тринадцять років тому перестало битися серце синевирця Луки Васильовича Сятині. Час невпинно плине, але пам’ять живе. Хоч вже нема серед нас цієї простої і скромної людини, але її не забуваємо. Часто її згадуємо за розмов, у подумках.
‘Твої люди, Верховино!’
Славний син Синевира
Теги: 
Талановитого спортсмена, тренера – пам’ятають
Про Федора Легоша говорять, що він був справжнім другом, талановитим спортсменом і тренером від Бога. Вже минуло 27 років з того часу, як він трагічно загинув, а друзі, колеги та колишні вихованці й досі вірні його пам’яті. Саме зусиллями цих людей наприкінці березня було проведено перші змагання з лижних перегонів на честь Ф. Легоша. Про життя цієї талановитої особистості нам розповів Василь Коваль, який ближче за всіх знав Федора Федоровича.
«А ми такі паровані, як горнятка мальовані…»
Найочікуваніша подія для сім’ї — поява немовляти. Буває, що цей радісний факт і перевершує благовісне сподівання: на світ з’являються двійнята, трійнята… Оце душевна втіха для батьків, родини! У такої новини, як кажуть, ноги ростуть — блискавично біжить поголос по селу, бо це своєрідна сенсація, як-не-як, а подібні щасливі пологові моменти епізодичні.
Про обрану професію мріяла з шкільної парти
Є люди, які народжені саме для тої чи іншої професії. А тому, закінчуючи загальноосвітню школу, й на мить не замислюються над тим, ким стати в майбутньому, де продовжити навчання…
Вчителька від Бога
Так називають Христину Іванівну Хланту в Колочаві. Саме з цим селом пов’язані її найкращі роки, адже тут вона народилася, і тут вона почала свої перші кроки трудового педагогічного шляху.
Ліричні перла Павловича-митця
Найбільшою гордістю будь-якого краю є, безумовно, його люди. Є всі підстави вважати, що Міжгірщина повинна пишатися Юрієм Павловичем — відомим художником-різьбярем, заслуженим майстром народної творчості України.
У руках художника і дерево оживає
По-різному дається талант. Одні звикли казати, що то є дар Божий, інші твердять, що людина здібною народилася. 53-річний синевирець Василь Шиндра має неабиякий хист художника. Свою обдарованість він пояснює своєрідно. Серйозно мовить, що став митцем тому, бо народився і живе у прекрасному бокорашському дивокраї.
Наш феномен
Висока, струнка, завжди усміхнена, з прекрасним українським іменем — Оксана… Розмовляєш із цією скромною дівчиною і диву даєшся, як, маючи титул “Найрозумніша учениця школи”, будучи переможцем обласних олімпіад із різних предметів, вона залишається такою щирою, відвертою. Ні краплі гордині у великих карих очах, а лише щире бажання розповісти про школу, улюблених учителів, друзів.
Жіноча доля
Життєпис цієї жінки вартий цілої книги — настільки багато подій переплелося у її долі за шістдесят років життя. Їх можна класифікувати на різні розряди, бо поряд з радістю стелився і сум, щастя чергувалося інколи з невдачами, одним мріям судилося успішно здійснитися, а деякі бажання так і не реалізувалися. І все-таки явно значна більшість задумів, незважаючи на всілякі труднощі і перепони, втілилася у дійсність.
Його педагогічно-лінгвістичні пошуки стають надбанням освітян зеленоокої Міжгірщини, Срібної землі та неньки-України
Коли холодного січневого дня 1950 року Василь Маринець голосним плачем дав про себе знати світові, батьки й гадки не мали, яких висот на педагогічній стезі досягне їх синочок. Він з малих літ впевнено торував собі дорогу у велике життя. Це стало запорукою того, що уродженець Річки у підніжжі Боржавської полонини у 1972 році з відзнакою закінчив факультет іноземних мов Ужгородського державного університету. І так усім єством прикипить до вивчення німецької мови, що це стане улюбленою справою на все життя.
