2 травня 2009р. 
3 
0
Кожне релігійне свято таїть у собі традиції минулого, з ним пов’язані цікаві факти. Але, на жаль, з часом багато що забуто і втрачено.
[b]6 травня — церковне свято великомученика Георгія Побідоносця, а ще його називають день Юрія. [/b] (продовження…)
‘Культура’
Повернімося до минулого
У Колочаві вшановують загиблих у ГУЛАГах
В рамках Дня села, яке відбудеться у неділю, 3 травня, у Колочаві протягом цього тижня відбуваються різноманітні заходи. Головним їх завданням є вшанування пам’яті колочавців, які загинули в роки Другої світової війни.
Перший захід пройшов у поминальну неділю, 26 квітня на колочавському сільському цвинтарі. В цей день колочавці відкрили та освятили пам’ятний знак односельчанам, які загинули в таборах ГУЛАГу. На плиті викарбовано 17 прізвищ. (продовження…)
Впишемо їх імена на скрижалях історії
Відшуміли, віддзвеніли, відходять у лету минувшини святкові урочистості з нагоди 70-річчя проголошення Карпатської України. Держави, яка з’явилась на тлі Європи 15 березня 1939 року, неподалік визначеного вченими географічного її центру, на Соймі Карпатської України, який проходив за головування уродженця Верховини, її президента Августина Волошина. Появу країни — невеличкої гілки Великої України — він пов’язував з можливим входженням до її складу. (продовження…)
Літературні візити письменника-земляка
[html]
Творчим поколінням на Міжгірщині нема переводу. Спадкоємницею літературної слави наших відомих земляків Василя Гренджі-Донського, Петра Скунця прагне стати й Ганна Кінаш — учениця 6-А класу райцентрівської спеціалізованої школи №2, яка свій талант наполегливо випробовує як у прозі, так і поезії. Віршики та оповідання дівчини вже яскраво засвідчують обдарованість у царині Пегаса.
[/html] (продовження…)
Книжка Петра Продана “Од отчого порога” і про Синевирську Поляну
[html] 
У рамках всеукраїнського тижня дитячої книги в Син. Полянській ЗОШ І-ІІІ ст. відбулося обговорення книги нашого земляка П.С.Продана “Од отчого краю”. Учнів ознайомили із змістом твору та життєвим і творчим шляхом її автора вчителі української мови та літератури В.П.Рошко та С.Ю.Горват.
П.С. Продан працював директором Син. Полянської школи з 1951 по 1953 рік. Один із розділів книги він назвав “У Синевирській Поляні”. З великою повагою автор пише про трудівників села. Величаво описує природу краю, його обряди та звичаї. [/html] (продовження…)
За якими законами жили наші діди і прадіди
[html] 
Нерідко чуємо від старших людей, які застали часи перебування Закарпаття у складі Чехії до 1939 року, мовляв, тоді був порядок, закони діяли хороші і жилося людям зовсім непогано. Кажуть, був порядок і за мадярівщини, але він відрізнявся жорсткістю, особливо не радував, а тому і нерівня чеському періоду історії Закарпаття.
Таким людям повіримо на слові, але все ж таки цікаво, на яких таких законах ґрунтувався той порядок, про який з задоволенням згадують наші діди і прадіди, пам’ять про котрих у них пережила і часи Великої Вітчизняної війни та повоєнні сталінські порядки, врешті, впорядковане і стійке радянське законодавство брежнєвського періоду та до безконечності “сирі” ті досі невпорядковані новітні закони суверенної України.
Недавно мені потрапила до рук вицвіла від часу і зберігання на горищі хати одного з наших земляків, але виготовлена на диво з добротного паперу з чітким друком, книжечка, що називається “Рабочая книжка” і яка є нічим іншим, як аналогом нашої сучасної трудової книжки. Сама книжка заповнена у 1937 році, та, як зазначено, виготовлена в Ужгородській друкарні у 1936 році. Документ цікавий і вартий того, щоб з ним ознайомитися, бо у ньому чіткою, зрозумілою мовою якраз і викладені ті закони, які так прихвалюють наші діди, вірніше, зовсім незначна частина тих законів. [/html] (продовження…)
Навіть у армії створив пасіку
[html] 
Улюблене заняття уподобав ще у дитинстві
За віком він ще зовсім молодий. Середнього зросту, активний за розмови, життєрадісний, ледь встиг переступити хіба що тридцятирічну вікову планку. Однак зумів, як і належить завзятому верховинцю у таку пору, обзавестися сім’єю, разом з вірною дружиною-землячкою Людмилою, вчителькою початкових класів Нижньостуденівської загальноосвітньої школи, виховують донечку Мирославку, завершують будівництво власної оселі. Та крім усього цього мимоволі знайшов у житті для себе найулюбленіше заняття — чи не головним для нього стали бджоли. [/html] (продовження…)
Повага Брехуна
[center][b]Переказ[/b][/center]
Жив у селі чоловік, який завжди брехав, через те й отримав прізвисько Брехун.
Якось сидів на лавиці біля хати старий дідо Іван. Видит: біжить Брехун.
– Брехуне! – кричить дід. – Йди до мене та розкажи ми якусь брехню. Бо нудно мені едному туй сидіти…
– Не маю час, – вчув старий, – бо рибу привезли в магазин. Може мені не вистати.
Дідо пішов до жони та й каже:
– Бабо, біжи скоро в крамницю, та купи рибу, бо розберут, а нам не вистане.
Баба побігла. По дорозі сказала ще кільком жонам, що привезли рибу.
Скоро у магазині була черга.
– Давай мені риби! – кричить баба на продавщицю.
– Якої риби? Її до нас уже місяць не привозили.
У крамниці зчинився великий шум. Усі кричали на бабу, що та їм збрехала що привезли товар в магазин.
Баба вернувшись домі, влаштувала дідові сварку і кидала в нього всё, що було під руками.
– Ось, ось тобі, брехуне! – люто кричала стара.
Минуло кілька днів. На улиці дід випадково зустрів Брехуна та й каже:
– Через тебе, нещасний Брехуне, я вчора дістав від своєї баби доброго «калача»… Як ти міг старому чоловікові такое збрехати? Де твоя лице(ганьба)?
– Ви, діду, самі просили, аби я вам щось збрехав, – відповідає Брехун. – Хоч я дуже поспішав, але до старих людей я завжди поважаю і ні в чому їм не відмовляю…
P.S. Переказ записав Юрій Бабічин від Лемак Гафії Василівни, жительки села Синевирська Поляна Міжгірського району Закарпатської області у 1998 році.
Юрій Бабічин
для mizgir.com.ua
Керівник краю зустрівся з представниками різних конфесій
[html] 
У п’ятницю, 3 квітня, відбулось засідання ради церков і релігійних організацій при голові облдержадміністрації.
У засіданні, що уже стало своєрідною традицією, взяли участь, зокрема керуючий Закарпатською єпархією Української православної церкви Київського патріархату єпископ Кирил, секретар Мукачівської єпархії Української православної церкви, протоієрей о. Петро Мурник, Апостольський адміністратор Мукачівської греко-католицької єпархії єпископ Мілан Шашік, генеральний вікарій Мукачівської дієцезії римо-католицької церкви о. Петро Жарковський, голова синоду, єпископ Закарпатської реформатської церкви Олександр Зан-Фабіан, заступник голови синоду, головний секретар управління Закарпатської реформатської церкви Янош Гейдер, старший єпископ Союзу вільних церков християн євангельської віри України Василь Райчинець, голова обласного об’єднання християн віри євангельської-пятидесятників Віктор Хрипта, старший пастор обласного об’єднання євангельських християн-баптистів Степан Немеш, секретар Хустської єпархії УПЦ, архімандрит о. Алексій.
[/html] (продовження…)
В Ужгороді відбудеться відкриття нових музейних експозицій “Історія Ужгородського замку”
[html] 
Також на відвідувачів чекає “Кімната тортур” та дегустаційна зала кращих закарпатських вин у старовинних підвалах Ужгородського замку.
Впродовж багатьох років держава виділяє на фінансування музеїв, збереження пам’яток історії та архітектури вкрай мізерні кошти. Боляче спостерігати, як руйнуються, нищаться унікальні реліквії, зокрема, у нашому краї.
[/html] (продовження…)
