Старти надій
Свято приурочили В.С. Гренджі-Донському
«Старовинна селянська садиба» та «Полонинська кошара» поповнили експозиції музею Міжгірського ліцею
Екскурсоводи Міжгірського ліцею одні з кращих
Лозянці вперше перші
НПП “Синевир” взяв участь у Міжнародному екологічному форумі “Довкілля для України”
Село вшанувало пам’ять про загиблих
Проведення персональних виставок творчих робіт учнів в Міжгірському ліцеї стає доброю традицією
Підбито підсумки І туру конкурсу «Кращий державний службовець»
У Міжгір’ї відзначили 67 річницю Великої Перемоги (ФОТО)
Колочава скликала і шанувала свої таланти (ФОТО)
В селі Буковець освятили православний храм
Гіди готуються з шкільної парти
В 2012 році на ремонт доріг в районі планують використати понад мільйон гривень
Про це розповіли в інтерв’ю газеті «Известия в Украине» режисери першого вітчизняного трилера брати Олександр та В’ячеслав Альошечкіни.
На думку режисерів, Закарпаття ідеально підходить для зйомок через приголомшливу натуру – гори, ялинки – та містичну культуру.
Серед епітетів, якими щедро обдаровують Синевирське озеро, провідним, мабуть, є «легендарне». І не випадково, бо про гірське водне плесо існує дуже багато легенд, більшість з яких – про трагічне кохання двох молодих людей Сині й Вира, яким на березі водойми встановлено дерев’яну скульптурну композицію (автори І. Бровді та М. Санич). Отже, про виникнення гірської водойми – з позиції народної уяви.
Народжене фольклором і підкріплене фантазією сучасників Лох-Неське чудовисько, викликає неабиякий інтерес туристів до однойменного озера на півночі Шотландії.
Задовго до Ілька Липея у Репинному і в селах доокола воєтили опришки. Правда, імена їхні вже забулися.
Раз прийшли три до майданського єврея найматися на роботу в лісі. (продовження…)
Верховинці з діда-прадіда боролися з хижими звірами. Час від часу вовчі зграї, наганяючи страх, підходили до сільських обійсть, «різали» худобу, колошматили собак. Налякані люди тримали тварин за міцними загородами. Та ведмеді, особливо ті, які ранньої весни вийшли з барлог, були особливо небезпечними. (продовження…)
Висока гора Кам’янка з 1578-метровою вершиною манить кожного в свої обійми. Вона альпійського походження, більша частина покрита камінням. Можливо звідси й пішла назва гори. На самій вершині Кам’янки стоїть бетонний стовп, де неодноразово встановлювався жовто-блакитний прапор України. (продовження…)
 [center][b]Млин і вода[/b][/center]
Від старого млина відвернули воду. Він зітхнув і сердито пробурчав: [b]Мораль:[/b] знай своє місце. |
 [center][b]Печінка і чоловік[/b][/center] Він так часто змушував надміру працювати печінку, що вона не витримувала. Одного разу вона попросила: подружись зі мною. Чоловік махнув рукою, вилив децю в горлянку і сказав:— Хай знає своє місце. Печінка не простила таку образу… [b]Мораль:[/b] не завдавай страждань своїм близьким. |
Василь БЕЛЕНЬ,
член Національної спілки журналістів України
для mizgir.com.ua
[center](записано від Бряник Юрія, жителя с. Репинне)[/center] Колись наша Верховина буяла суцільними непрохідними лісами. Незважаючи на це, люди, переважно втікачі від панщини, знаходили тут притулок для своїх сімей. Хоч і жилося у горах нелегко, хліб насущний діставався їм тяжкою працею, але люди були вільними. Розкорчовували ліс, засівали зерном землю, будували хатки. Самі майстрували плуги, борони, санки, підводи. Так і жили поки не прийшла біда… (продовження…)
Повз вітряка пролітав вітер, і той знічев'я, запитав:
— Куди ти несешся? Збираєш сили, щоби наводити страх на людей?
(продовження…)
[center](записано від Телички Гафії Федорівни, жительки с. Ізок)[/center]
Був на Верховині один опришок, звали його Шугаєм. Перший сміливець на весь наш край. Куди хоче — туди й піде. Захотів побувати у жандармів — пішов до них, там їв, пив, а коли вертався — залишив записку: «Гуляв з вами Шугай Микола». (продовження…)
9 серпня 2011р. 
97 
0
Теги: 
