Минає 65 років з часу, коли в жовтні 1944 року визволено Червоною армією Закарпаття від фашистської окупації і тисячолітньої неволі. Тоді в селах і містах люди з радістю і безмежною вдячністю зустрічали своїх визволителів. На все життя ще в дитячій пам’яті мені закарбувалось 13 жовтня 1944 року. (продовження…)

      Білі хорвати – населення Закарпаття прийняло християнство у 887р. учнями Кирила і Мефодія, слов’янських апостолів-просвітителів вигнаних з Моравії, які знайшли притулок у Карпатській Русі. З їх участю тут були споруджені перші церкви та монастирі, які стали центрами слов’янської писемності. (продовження…)

(продовження…)

      Нещодавно в селі Білки на сусідній Іршавщині урочисто відкрито пам’ятник Івану Фірцаку, більше знаному в народі як Кротон-силач, Іван Сила, який народився у цьому селі і був популярний у цілому світі. Ця подія співпала з відзначенням 110-ої річниці з дня народження славного білківчанина, який ще за життя став легендою, адже на весь світ прославив себе та своє село. Кротон виступав у 64 країнах світу, дивуючи всіх міццю свого тіла й духу. І що цікаво, у ті далекі роки богатир бував навіть на Верховині, про що у деяких місцевих жителів залишились незабутні враження. Окремі з них поділилися про це своїми спогадами, які сьогодні пропонуємо. (продовження…)

      Особливо у травневі і червневі дні майже щороку перегортаємо з рідними сторінки стареньких записників — оповідки батька. Перегортаємо з болем, бо його вже немає. І щоразу відтворюються вони в уяві, вкарбовані в нашу пам'ять рядки. Раніше, в комуністичні застійні часи, їх опублікувати ми не змогли, бо ж довелося би відчувати “братерську” любов у ГУЛАГах… Не могли й на початку перебудовних процесів і становлення неньки-України. Слава Богу, зараз я вже можу надати одну з оповідей нашого батька Беленя Олексія Михайловича: (продовження…)

      В неділю, 22 червня 1941 року, від Балтики до Чорного моря чорне крило смерті повисло над прикордонними землями колишнього СРСР. Без оголошення війни фашистська Німеччина віроломно напала на Радянський Союз. Земля здригалась від вибухів мін, снарядів і бомб, повітря повсюди пронизував шалений свист куль і рев залізної армади. Ніби птахи з підбитими крилами падали хрести з господніх святинь, куполи з історичних пам'яток… Горіли ліси і поля, кров'ю набухали ріки, а на обличчях людей лежала печать розпуки… (продовження…)

      Верховино, світку ти наш, краю мій смерековий… Тебе оспівано в багатьох піснях, через що став відомим по цілому світу. І безтямно люблю тебе я, уродженець казкового дивокраю, яким безмежно пишаюся. Тож не дивно, що на кожного хто приїжджає сюди з близька і далека, теж справляєш незабутнє враження не лише багатствами мальовничої природи, але й гостинними, щирими, працелюбними людьми, які й понині зберігають давні традиції, не дають вмерти дідівським ремеслам. (продовження…)

      З 1992 року Василь Іванович Бряник очолює Міжгірський районний осередок політв’язнів і репресованих, водночас він є провідником ОУН. Ця поважна людина своєю невтомною працею за розбудову незалежної України є активним організатором і учасником всіх заходів патріотичного спрямування, чим зажила авторитет серед громадськості Міжгірщини. (продовження…)

      За ініціативи та матеріальної підтримки відомого у державі політика, радника Президента України, народного депутата Україна Станіслава Михайловича Аржевітіна, а також допомоги та сприяння органу місцевого самоврядування такий проект благодійництва минулої неділі вперше втілено у славнозвісній Колочаві на Міжгірщині. Поки що аналогів здійснення заповітних мрій справжнього єднання і примирення громадян різних вікових груп, покалічених жахіттями Другої світової війни, їхніх нащадків, релігійних конфесій та уподобань на території нашої незалежної Української держави не спостерігалось.
      /Розширено і доповнено новину “Примирилися ветерани Другої світової війни — вояки колишніх нацистської і червоної армій”/ (продовження…)

      У шістдесят четвертий раз із цвітінням природи приходить на нашу вільну Верховину свято Перемоги. Воно світле і радісне, але чим далі відходять у минуле буремні роки Великої Вітчизняної війни, тим яскравіше постає перед усім людством велич безсмертного подвигу радянського народу. І майже немає сьогодні в нашій країні, в тому числі й на Міжгірщині, такої сім’ї, де б не відчувалось це свято з душевним хвилюванням, почуттям святої печалі і патріотичної гордості. (продовження…)