30 січня на базі етнографічного музею в групі № 25 «слюсар з ремонту автомобілів» (класний керівник Шовак Н.І.) було проведено вечір вшанування пам’яті юнаків, які полягли в бою під Крутами.
‘Історія’
В Міжгірському ліцеї вшанували пам’ять бійців які загинули під Крутами
Бокораші не лише ліс сплавляли, але і бал справляли – піввіку минуло з часу сплаву останнього бокора на Тереблянській дельті
76-річний синевирець Григорій Кость як свідок, так і безпосередній учасник минулих подій у верховинському краї, що стали історією буття горян, котре за сучасного способу життя вже не побачити і не повернути в реальність. Він був бокорашем. Все менше стає в живих людей цієї мужньої професії минувшини, яка канула в небуття. Мало з тих залишилося, хто може поділитися з теперішнім поколінням спогадами унікальної спеціальності, за якої робота органічно поєднувалася в лісі та на воді. І не тільки тому, що з часу сплаву останнього бокора пройшло чимало років — якраз цьогоріч виповнилося півстоліття…
Не старіють душею міліціонери-ветерани
У радянський час 10 листопада відзначався День міліції. З утворенням суверенної України професійне свято цієї категорії правоохоронців має нову дату — 20 грудня. І все-таки стара дата не скасована, а три роки тому на державному рівні перейменована: 10 листопада — це вже день вшанування ветеранів та пенсіонерів органів внутрішніх справ. У цьому є етична логіка міркування — повага до ветеранів, естафета поколінь повинна мати зв’язок, щоб був сплав досвіду і молодості.
З комсомолом не розлучаються
За радянських часів на календарі дат чільне місце посідало 28 жовтня — день відзначення комсомолу. У теперішній новий суспільний період, виявляється, ця подія має згадку і у нашому краї. Минулої неділі у райцентрі вирішили зустрітися ті, хто мав причетність до ВЛКСМ на професійних засадах, тобто працював у молодіжному органі.
Пам’ятаймо героїв-патріотів
Новий день старого села
Села, як і люди. Одним судилася невтішна доля рутинної круговерті та загумінковості, іншим – упродовж усього життя вирізнятися волелюбним норовом та резонансними вчинками, які під силу лише сильним духом. До останніх належить і село закарпатської Верховини – Колочава, що розкинулося у мальовничій долині норовистої Тереблі неподалік озера Синевир, поміж полонинами Стримба, Дарвайка, Ружа та Красна. Чи не всі 700 літ його біографії – це майже всуціль історія спротиву тому життєвому укладу, який покірно зносили чи під який прилаштовувалися інші на складних серпантинах історії. Тому про них мало хто й знає. Про Колочаву світ знає давно.
“Діти війни” у своїй верховинській гімназії-десятирічці
Син опришка
Міжгірщина, як і інші райони Закарпаття, багата на талановитих, працьовитих керівників-самородків, які зробили і роблять багато добрих справ, щоб верховинці мали краще життя і щасливу долю. Серед них шанована людина, талановитий організатор-керівник і активний громадський діяч Юрій Юрійович Клевець, який недавно відзначив свій 75-річний ювілей з дня народження.
Верховинська бринза — найцінніший дар
Мішання на Верховині
Верховину не можна уявити собі без далеких грунів – пасовищ Боржавської і Присліпської полонин, сивочолого Бескида, грізного Смерека, унікальних Клив, де на висоті 1000м. над рівнем моря росте сосна європейська, Менчула і Кука над Міжгір’ям – верховинською столицею, г.Озірної над “Морським оком” піднебесних плато Тереблянської долини.





31 січня 2012р.
36
0
Теги:




